У Львові волонтери плетуть надзвичайні іграшки для немовлят, які народилися передчасно. В’язані забавки нагадують малюкам пуповину матусі. Щупальця іграшки недоношена дитинка бере в ручку й відчуває себе захищеною, наче в лоні матері. Так восьминіжки позитивно впливають на одужання малюка. А до спиць беруться жінки, які самі завчасно народили.
Серед них і Юлія Микулишин. За спеціальністю вона економістка. Проте дівчина вже давно забула про цифри і підрахунки і в`яже незвичайні іграшки. Усе через Лукася. 5 років тому Юля передчасно народила сина. Він важив всього 1 кілограм. Тоді за його життя боролося безліч людей: медики, медсестри, волонтери. Жінка ділиться: син постійно плакав, а її до нього не пускали. Про свою проблему написала в інтернеті. Тоді незнайома киянка надіслала Юлі чудо-цяцьку. І маленький Лукась, на диво, перестав плакати. Та поряд з її сином у палаті інтенсивної терапії лежало ще з десяток малюків. Усі позбавлені материнської любові, яка так потрібна у перші дні життя. Тому Юля вирішила - має навчитися плести забавки сама, щоб їх вистачило на всіх поспішайок. Відтоді, майже щодня плете восьминіжок.
До цього жінка ніколи не гачкувала. Спеціальних курсів у Львові не знайшла, то ж вирішила вчитися самостійно. Вмикала відео-уроки в інтернеті, радилася з однодумцями у Фейсбуці. “Я першу восьминіжку вязала 2 тижні, але в мене вийшло, я захотіла і я це зробила. Мені сподобався процес і десь через місяць чи два – я зв'язала 10 восьминіжок і завезла в наше відділення лікарям”, - розповідає Юля.
На плетіння однієї в’язаної іграшки жінка витрачає близько 4-х годин. Найважче даються щупальці. Усе через те, що вони досить дрібні. То ж їх зв`язати - це клопітка і філігранна робота. Юля коло тих іграшок вже навіть трохи посадила зір, то ж мусить носити окуляри. Але її очі блищать, вона ж бо допомагає діткам. “Восьминіжки вигадала данка, яка передчасно народила дитину. Ефект настільки вразив медиків, що іграшки поширилися на весь світ. Щупальця восьминіжки нагадують маленьким поспішайкам пуповину і замінюють зв'язок з мамою.”, - ділиться Юля.
Усі діти-поспішайки підключені до різних приладі. Саме вони допомагають їм жити під час їх виходжування. Маленькі бешкетники люблять ці прилади зривати, а диво-цяцька їх заспокоює і все лишається на своїх місцях. “Аще через цю іграшку дитинка відчуває маму. Адже восьминіжок вбирає в себе запах матері і потім дається дитині і вона відчуває ніби присутність мами і теж так само заспокоюється і швидше одужує дитина”, - додає волонтерка.
Юля з натхненням розповідає, як зв`язати забавку. На її обличчі посмішка, відразу видно справа приносить жінці задоволення. “ Ми зараз починаємо плести з ось такої голови, вона має мати приблизно 5-10 см. Склад ниточок має бути обов'язково 100 % котон, тоді вони будуть такі, які потрібні дітям, вони не будуть мати алергії, від них не будуть виділятись якісь частинки, які можуть попасти в дихальні шляхи”, - розповідає жінка. Далі восьминіжку наповнюють холофайбером і доплітають нижню частину – ніжки. “Обов'язково в капрон, щоб воно не вилазило ніде”, - командує Юля.
Її квартира вже схожа на магазин для рукоділля. Всюди кольорові ниточки. Юля сміється, іноді йде в магазин за хлібом, а приносить нову “порцію” матеріалів для гачкування. А ще Юля заряджає ідеєю в`язати всіх навколо. До свого клубу рукоділля вже навернула 5 дівчат. Усіх вчила сама. Дівчата раз на місяць відносять готові цяцьки в обласну клінічну лікарню, що на Чернігівській, де свого часу виходжували синочка і Юля. Тамтешній персонал знає її і приймає чергову партію восьминіжок. Юля віддає іграшки лікарці, яка займалася виходжуванням Лукасика, адже у відділення чужих не пускають – це дитяча реанімація. А вже медики розподіляють восьминіжок між мамами діток, які потребують такої підтримки.
Нині Юля знайшла однодумців практично по всій Україні. Створила фейсбук спільноту. Там діляться контактами, спілкуються між собою проводять майстер класи та отримують замовлення від лікарів та батьків дітей-поспішайок.
Медики теж підтверджують користь іграшок. «Звичайно, що про віддалені результати ще говорити трудно, але позитивні емоції від наявності чогось іншого в інкубаторі, окрім медичних трубочок, дротиків, воно також має значення. То так на перший погляд здається, що наші діти нічого не знають і нічого не розуміють. Вони все знають, все вміють і все відчувають», – наголошує завідувач відділення патології недоношених дітей обласної клінічної лікарні Ольга Децик.
Ми поспілкувалися з Юлею менше 30 хвилин. Вона теж поспішає. Іде в'язати нову партію чудо-восьминіжок. Нині має багато клопоту, скоро Миколайчика. А на свято жодна дитинка не має залишитися без забавки. А ще, на жаль, передчасно народжених діток в Україні є значно більше, аніж охочих гачкувати. Та Юля вірить - її справа буде жити і щодень розвиватися.
